До уваги підліткам!

 ЯК влаштована психіка підлітка

Психіка людини твого віку має низку особливостей. Вони залежать і від фізіологіч­них змін, що відбуваються у твоєму організ­мі, але не тільки від них. На психічний стан людини впливає безліч факторів — її стать, темперамент, характер, здібності, стосунки з батьками, друзями, оцінки у школі, стан здоров'я і багато іншого. Специфіка підліт­кового віку полягає в тому, що це - період неймовірних досягнень і значних труднощів.

Досягнення пов'язані зі стрімким збіль­шенням обсягу знань, умінь, становленням моральних цінностей, відкриттям власних нахилів, здібностей, оволодінням новою соціальною позицією — позицією дорос­лої людини. Активно розвиваються вищі психічні функції: мислення, пам'ять, уява, почуття, воля. Охарактеризуємо докладніше деякі з досягнень цього віку.

Абстрагування - здатність підлітка само­стійно оперувати символами, абстрактними поняттями, формулювати гіпотези, робити висновки з конкретних життєвих ситуацій і на власному досвіді перевіряти їхню іс­тинність.

Задум. Підліток опановує здатність в іде­альній формі створювати задум, здійснюва­ти його, контролювати процес, одержувати конкретний запланований продукт.

Мовлення дуже важливе у розвитку психі­ки підлітка, впливає на пізнавальний роз­виток, формування стосунків, ієрархізацію цінностей. Слово як знак відкриває шлях до опанування теоретичного мислення. Тому підлітки, які багато читають, користуються довідниками, словниками, енциклопедіями, роблять у цей час величезний прорив у своє­му інтелектуальному розвитку.

Мрії - уява стає першим помічником і певним «рятівним колом». Мрії підлітка про майбутнє, придумування можливих приємних подій, які могли б трапитись, до­помагають їм спокійніше сприймати внут­рішні й зовнішні проблеми, що виникають у реальному житті. Фантазії знімають емо­ційне напруження, спрямовують до пошу­ку позитивного рішення конфліктних си­туацій. Підлітки можуть переносити в уяву й багаторазово програвати (придумувати, повторювати, розвивати) ті самі сюжети, ті самі переживання, аж доки ті не зникнуть, перестануть турбувати або тішити. Саме фан­тазування може стати основною рушійною силою в розвитку підлітка, саме воно може

спричинити і відчуження від реального світу, і занурення в уявний.

Ці новоутворення психіки підлітка поєд­нуються з униканням «дитячої» поведінки, втратою безтурботного ставлення до життя, із пошуком свого життєвого призначення. Типовими особливостями особистості сучас­ного підлітка психологи називають:

•      прагнення перебувати в колі одноліт­ків, авторитету в них;

•      зростання незалежності, автономності («емансипації») від дорослих;

•      зміну ставлення до навчання, що стає не самоціллю, а приводом для зустрічі із друзями;

•      підвищений інтерес до самоаналізу й аналізу особистостей інших людей;

•      появу прямолінійних оцінок і критич­них думок;

•      високу чутливість до думок оточення, особливо тих, які висловлюються при зна­чущих однолітках;

•      здатність приймати самостійні рішен­ня щодо свого життя, ставити важливі цілі та досягати їх;

•      активний розвиток естетичних, етич­них почуттів;

•      появу потреби розібратися у своєму внутрішньому світі, пошук сенсу життя.

Дуже часто твій вік називають перехідним, переломним, критичним, важким. Давай поду­маємо, чому?

Перехідним — бо, як уже було сказано, відбувається перехід від дитинства до до­рослості. Вважається, що цей процес нелег­кий. Утім, цілком нормальний і природний... У першу чергу почуття дорослості прояв­ляється в тому, що підліток прагне мати свої права, рівні з іншими дорослими. Саме у цей час людина активно засвоює цінності, установки, норми, властиві дорослому ото­ченню. Так само легко, прагнучи довести свою дорослість, підліток засвоює зовнішні ознаки дорослості, починає курити, вживати алкоголь, лаятися.

Переломним — бо відбувається переламна (радикальна, майже революційна!) перебу­дова всього організму, що може призвести до нервових зривів, підвищеної дратівли­вості, високої стомлюваності, запаморочень, безпричинного занепокоєння, страхів, три­вожного ставлення до життя, неуважності й забудькуватості.

Критичним — бо загострюються й погли­блюються кризи.

Висока активність часто призводить до раптової втоми, неймовірна радість обертається незрозумілим смутком, упевненість у собі переходить у зніяковілість, егоїзм чергується з альтруїзмом і нескін­ченною самопожертвою, найвищі праг­нення сполучаються з найнижчими, амо­ральними вчинками. Бажання спілкуватися з однолітками міняється на замкненість, тонка чутливість вживається з апатією та байдужістю...

Важким — бо все сказане спричиняє ускладнення у стосунках із дорослими, підштовхує на боротьбу з ними за визнан­ня своїх прав, доведення своєї дорослості й самостійності, що найчастіше призводить до зовні необгрунтованих сварок між дорос­лими й підлітками. Дитина перестає бути слухняною, «домашньою», бореться за свої права, за те, щоб її перестали вважати «ма­ленькою», більше тягнеться до спілкування із друзями, які не завжди подобаються бать­кам і вчителям. Якщо дорослі не приймають нову ситуацію, це також може стати причи­ною конфліктів із ними. 

Утім, усе не так безнадійно! 

Не думай, що ти неодмінно будеш погано почуватися, станеш неуважним і забудьку­ватим!

      Якщо дотримуватися правильного режиму дня, уникати шкідливих звичок, то й фізіоло­гічні зміни будуть майже непомітними. 
 Це не аксіома, що в тебе будуть виникати конфлікти з батьками. 

 Якщо зважати на їхню думку, розуміти їхні проблеми, жаліти їх і допомагати їм — сварок можна уникнути. 

Не думай, що тобі буде важко спілкува­тися з учителями.

Якщо розуміти, що бути дорослим — це не тільки курити, матюкатися і пити слабоалкоголку, а в першу чергу — бути від­повідальним за своє майбутнє, самостійним і цілеспрямованим — то й учителі побачать і оцінять твої здобутки.

І якщо ти усвідомиш, що твій вік — не так важкий, як прекрасний — радісний, сильний, наповнений новими правами (адже ти так багато тепер можеш!), — якщо цінува­тимеш його і не марнуватимеш часу — тобі легше буде жити, і ти зможеш багато чого досягти. Адже саме зараз через внутрішні конфлікти із самим собою й іншими, через зовнішні зриви та внутрішні сходження лю­дина стає особистістю.