ПРАКТИКИ
ДЛЯ СТІЙКОСТІ ДЛЯ СТІЙКИХ
Ми – істоти, які живуть одночасно на багатьох рівнях: тіло, емоції, розум. Нам важливо пам’ятати, що ми можемо працювати з рівнем розуміння та емоцій тільки тоді, коли тіло стабілізоване. Тому в той момент, коли страшно, слова не працюють. Натомість треба одразу вплинути на тіло. А тіло впливатиме на психічні процеси.
Практики для стійкості:
Нервова система влаштована так: коли небезпечно тілу, то й нам страшно,
інформація не засвоюється. Тож перше, що треба зробити, – повернути безпеку
тілу. Якщо поруч із вами людина, обійміть її та скажіть: “Я з тобою”.
Якщо її рухи пришвидшені, треба
говорити повільно, тихо й бути на рівні очей. Якщо ви самі, обійміть себе. Так
вмикається парасимпатична система, що наче каже нам: “Не бійся, ти
впораєшся”.
Коли ви не знаєте, як швидко вплинути на свій стан, можете швидко зробити масаж
обличчя. Наприклад, поводити руками по чолу, підіймаючи шкіру від брів до
лінії росту волосся, зробити рухи долонями, наче ви вмиваєтеся.
Стабілізаційний масаж впливатиме на
нашу гормональну систему. Знайдіть точку між безіменним пальцем та мізинцем і
надавіть на неї, потріть. Це точка, на яку ми впливаємо, коли стає страшно. Це
допомагає заспокоїтися.
Ще одна
дієва практика – розітріть руки та покладіть їх на нирки. Так ми
вплинемо на наднирники і стабілізуємо гормональний фон. Далі знову розітріть
руки й покладіть їх на ребра. Вдих і видих.
Сядьте так, аби ви могли опертися спиною на щось. Відчуйте свої
стопи. Це треба, щоб повернути відчуття опори. Спробуйте відчути на стопі 9
точок: 5 пальців, подушечки та п’яти. Зробіть перекати з п’ятки на носок,
подивіться на свої ноги, натягніть пальці.
Дихальні
вправи. Щоб вивести себе із стану
безпорадності та бездіяльності, ми робимо вдих зі словами “моє”, а потім
видих, відштовхуючи дві руки й кажемо “не моє”. Спокій,
сила, стабільність, безпека, радість, мир – моє. Не моє – будь-яке напруження.
Дихання в човник допомагає стабілізуватися в разі
панічної атаки. У момент, коли ви намагаєтеся повернути собі відчуття опори,
покладіть руку
на живіт. Друга рука – човником згорнута біля рота. Робите
видих, дуєте в долоньку й опускаєте до грудної клітки. Робите вдих і підіймаєте
руку. Так кілька разів.
ЩО ПОТРІБНО, ЩОБ ВІДЧУВАТИ СТАБІЛЬНІСТЬ
Рутина. Звичні дії, розклад дня, ритуали, створення нових правил і рутин.
Легітимізація
почуттів та емоцій. “Усе, що ти
зараз відчуваєш, – нормально”. Нормально відчувати гнів, пригнічення,
лаятися.
Контакти. Збереження та підтримання контактів, нові знайомства. Як тільки є
можливість спілкуйтеся із рідними та знайомими.
Що заспокоює: тіло (вправи на релаксацію, йога), правдива інформація, дозування
інформації.
“Я можу”. Треба
розуміти, що безпомічність – травматична. Тому варто подумати і зробити те, на
що я можу вплинути, що я вмію, прості завдання, з якими легко впоратися.
Наприклад, я можу малювати, можу готувати, пити воду. Усе це виводить зі стану
безпорадності.
Надія. “Коли все закінчиться, я…”. Запитайте себе, що я буду робити й
розмовляйте про це з оточуючими.
