Українські традиції свят

Свято Маланки та Василя. Українські традиції

За старослов'янським календарем останній день року – День Святої Меланії (Маланьї) – в народі називається Щедрий.  Для багатьох віруючих людей Старий Новий рік має особливе значення, оскільки відсвяткувати його вони можуть лише після закінчення Різдвяного посту.
У переддень Нового року за старим стилем будинок повинні відвідати щедрувальники, які традиційно "водять козу".

Наслідуючи українські новорічні традиції, вечір з 13 на 14 січня називають Щедрим, тому що до нього готують щедрий святковий новорічний стіл: вдруге протягом зимових свят вариться кутя, але вже скоромна, а на столі мають переважати м'ясні страви (ковбаси, смажене м'ясо, печеня тощо). До багатого столу готують також млинці, пироги з сиром, м'ясом, вареники зі сметаною.
Вважалося, що щедрий (багатий) стіл забезпечить господареві добробут на весь рік.

У цей день готували Щедру кутю, яку заправляли смальцем. Варити її потрібно рано вранці, при цьому, ретельно стежачи за процесом – у давнину вважалося, що якщо кутя вилізе з горщика або сам горщик трісне, бути біді. Тому якщо кутя вдавалася, її з'їдали дочиста, якщо ж збувалася якась з поганих прикмет – викидали разом з горщиком, бажано в ополонку.

До новорічної вечері, як і на Різдво, прийнято сідати всією родиною. Дуже важливо, щоб одяг цього дня був ретельно випраний і чистий. Після вечері було прийнято ходити до сусідів, щоб попросити один в одного прощення за можливу провину один перед одним, аби Новий рік зустріти в мирі та злагоді.

Хлопці в цей вечір могли отримати другий шанс – якщо сватання для якогось хлопця пройшло невдало, і він отримав відмову, у вечір напередодні Нового року він міг повторити спробу.

Святий Василій святкується на восьмий день Святок, у самий розпал святочних ворожінь. "Загадає дівиця красна під Василя - все збудеться, а що збудеться - не минеться!" - говорили в народі.

Увечері проводилися святочні ворожіння – вважали, що саме у Василів день будь-яке ворожіння збудеться.

14 січня в Україні потрійне свято. Християни східного обряду святкують Василія Великого, Обрізання Господнє і перший день нового року за старим стилем.

Василя Великого вважали покровителем землеробства, і саме тому цього дня основним обрядом було засівання осель збіжжям. Перший посівальник на Новий Рік, зазвичай, приносить до хати щастя.

З самого ранку, ще вдосвіта, набравши в кишені або рукавички зерна, хлопчики вирушають до сусідів та родичів посівати. Найчастіше посівають пшеницею, можна посівати житом, ячменем, вівсом. Не посівають горохом, оскільки вірять, що він виник зі сліз Матері Божої, і обрядове посівання ним може спричинити сльози в родині, та гречкою "бо заведуться блохи в хаті", або "буде суперечка".

Вранці в день Нового року першим до хати мав зайти чоловік, саме це віщувало щастя. Жінкам 14 січня взагалі не бажано ходити у гості. Також 14 січня не можна давати в борг, бо тоді цілий рік будеш сам потребувати грошей.