Особливості адаптаційного періоду п'ятикласників

Особливості адаптаційного

 періоду п'ятикласників

 У середній школі радикально змінюються умови навчання: діти переходять від одного основного вчителя до системи “куратор – вчителі-предметники ”, уроки, як правило проходять в різних кабінетах. Діти змінюють школу, у них з’являються не тільки нові вчителі, а й нові однокласники.   Такий перехід співпадає із закінченням дитинства. За свідченням психологів, у цьому віці у зв’язку з настанням етапу статевого дозрівання відбуваються зміни у пізнавальній сфері молодших підлітків: уповільнюється темп їхньої діяльності; виконання певних видів робіт потребує більше часу. Діти частіше відволікаються, можуть бути роздратованими, неуважними, неадекватно реагувати на зауваження тощо.

Психологічні та психофізичні дослідження свідчать, що на початку навчання в 5 класі школярі переживають період адаптації до нових умов навчання схожий з тим, який був характерним для початку навчання в 1 класі. Це проявляється у зростанні тривожності, зниженні працездатності, підвищеної несміливості, або, навпаки, розв’язності, неорганізованості, забудькуватості.

   У більшості дітей подібні відхилення зникають через 2-3 тижні навчання. Однак є діти, які мають функціональні відхилення, у яких процес адаптації затягується на 2-3 місяці й більше. З періодом адаптації часто пов’язані і захворювання дітей. Подібні захворювання носять психосоматичний характер. Це, як наслідок, може бути причиною зниження рівня навчальних досягнень, втрати мотивації до навчання, породжувати конфліктні ситуації між однолітками та дорослими.

Роль сім’ї в адаптації школярів

 Родина – це те місце, де дитина повинна відчувати себе затишно і впевнено. Головний мотив у стосунках в родині – це любов батьків до своїх нащадків. В цей складний для дитини період, батьки повинні бути поруч, в будь-який час готові прийти на допомогу (підтримати, розрадити, заспокоїти). Вони повинні бути терплячими й уважними

 Але батьки по різному розуміють і визначають любов до дитини. Ось як нерідко виглядає спілкування люблячих батьків з дитиною :

 “Знову ти плутаєшся у мене під ногами!”, “Займись чим не-будь”, - обурюється мама готуючи обід.

 “Не чіпляйся до мене, не бачиш, що я зайнятий” – бурчить тато збираючись на недільну рибалку.

 “Господи, от звалився на мою голову! – вигукує бабуся якій на вечір “підкинули” онука, зруйнувавши її власні плани. – З таким неслухом як ти одна морока!”

 “Такий шибеник росте! – скаржиться дідусь сусідові в присутності онука. – Батьків зовсім замучив, та й нас з бабусею з світу зживає!”

 Згадайте, як часто ви самі чи ваші знайомі у свої сімейних стосунках вживали подібні заборонені висловлювання:

 - Я тисячу разів говорив тобі що…

 - Скільки разів треба повторювати…

 - Про що ти тільки думаєш…

 - Невже тобі важко запам’ятати це…

 - Невже тобі незрозуміло, що…

 - Ти такий самий (така сама), як і …

 А тепер порівняйте наскільки рідше звучать так звані бажані висловлювання:

 - Ти в мене найрозумніший.

 - Ти в мене найкраща.

 - Ти мене завжди правильно розумієш.

 - Я знаю, що ти мене не підведеш.

            Як же може оцінити ставлення до себе дитина, у якої аналітичні здібності тільки розвиваються і яка звикла вірити тому, що бачить і чує? Дитина потребує, щоб батьки (і в першу чергу мама) приділяли їй багато уваги. Вона не може знайти пояснень їхній нервовості і небажанню спілкуватися.

  

 Критерієм успішної адаптації до нових умов є, насамперед, ступінь збереження психічного і фізичного здоров’я. Тому важливо, щоб батьки слідкували за дотриманням режиму дня школяра. Основними елементами режиму дня є різні види розумової ї фізичної діяльності, відпочинок з максимальним перебуванням на свіжому повітрі, регулярне харчування, повноцінний сон та вільний час, що призначений для задоволення індивідуальних нахилів та інтересів. Під час виконання домашніх завдань дитиною контролювали дотримання санітарних вимог.

 Важливою якістю батьків є чутливість до дитини. Недостатньо бути постійно з дитиною, – потрібно сприймати її як рівнозначного учасника спілкування.

 Будьте уважними до дитини, а, також, чуйними та чутливими. Те, що ви вважаєте несуттєвим, неважливим, для вашої дитини може мати велике значення. Звичайно, легше відмахнутися від проблеми, ніж розв’язати її.

            Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх:

 • Не переривайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відвертайтесь, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давайте їй приводу тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона говорить.

 • Не ставте забагато запитань.

 • Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.

 • Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена.

 • Не вигадуйте для дитини багато правил – вона перестане звертати на них увагу.

 • Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини чи деякого регресу.

 • Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми.

        

Десять заповідей для батьків:

  • Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, чи такою як ти хочеш.

 • Не чекай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може тобі віддячити? Вона дасть життя іншому, той - третьому, і це незворотний закон подяки.

  • Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.

  • Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному, і, будь упевнений: дитині важко не менше, ніж тобі, а може й більше, оскільки в неї немає досвіду.

  • Не принижуй!

  • Не забувай, що найважливіші зустрічі для кожної людини - це зустрічі з дітьми. Звертайте більше уваги на них - ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.

  • Не картай себе, якщо не можеш зробити чогось для своєї дитини. Картай — якщо можеш, але не робиш. Пам'ятай: для дитини зроблено не достатньо, якщо не зроблено всього.

  • Дитина - це не тиран, що заволодіває усім твоїм життям, і не тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку життя дало тобі на збереження і на розвиток творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, в яких буде рости не «наша», «своя» дитина, а душа, дана на збереження.

  • Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби їй того, чого не хотів би, щоб робили твоїй.

  • Люби свою дитину всякою - не дуже талановитою, невезучою, дорослою. Спілкуючись з нею, радій тому, що дитина - це свято, яке поки що з тобою.

 Пам'ятайте:

  • Якщо дитину постійно критикувати – вона вчиться ненавидіти.

 • Якщо дитина живе у ворожнечі – вона вчиться агресивності.

 • Якщо дитину висміють – вона стане замкнутою.

 • Якщо дитина зростає у докорах – формується почуття провини.

 • Якщо дитину підбадьорюють – вона починає вірити в себе.

 • Якщо дитину хвалять – вона вчиться бути вдячною.

 • Якщо дитина зростає в чесності – вона вчиться бути справедливою.

 • Якщо дитина живе у безпеці – вона вчиться вірити людям.

 • Якщо дитину підтримують – вона вчиться цінувати себе.

 • Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості – вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

    Коли ти думав, що я не дивлюсь...

  Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що ти повісив мій перший малюнок на стіну, i я захотів намалювати ще один.

 Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що ти годуеш бездомного котика, i я подумав, що добре піклуватися про тварин.

 Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що ти печеш мій улюблений пиpiг, i я зрозумів, що навіть мале може бути особливим.

 Коли ти думав, що я не дивлюсь, я чув як ти молився, i я пoвipив в те, що існує Бог, з яким можна поговорити будь-коли.

 Коли ти думав, що я не дивлюсь, я відчув, як ти поцілував мене перед сном, i я відчув, що мене люблять.

 Коли ти думав що я не дивлюсь, я побачив, як сльози капали з твоїх очей, i я зрозумів, що іноді буває боляче, й це нормально – плакати.

 Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що тебе турбує моє життя, i я захотів стати тим, ким маю стати.

 Коли ти думав, що я не дивлюсь, я дивився … та захотів подякувати Toбi за все те, що ти робив, коли думав, що я не дивлюся.