Цікава інформація

ГІПЕРАКТИВНІ ДІТИ. 

СИНДРОМ ДЕФІЦИТУ УВАГИ

 

Причини виникнення

Ще донедавна неможливість дитини утримувати увагу, зосереджуватися на певному занятті пояснювали мінімальною мозковою дисфункцією, яка виникає через різні шкідливі впливи на плід під час вагітності, різних захворювань дитини у ранньому віці. 

Останнім часом дана проблема привернула увагу багатьох дослідників і до уявлення про СДУГ були внесені корективи. За новими дослідженнями синдром зумовлений запізнілим дозріванням лобних ділянок кори головного мозку, які відповідають за розвиток самоконтролю та саморегуляції – однієї з найсуттєвіших характеристик сформованості людської поведінки. Виявилося, що і рухова та емоційна нестримність, і нестійкість уваги є похідним від базового порушення – розладу самоконтролю.

 Характеристика

Сама назва “гіперактивність” свідчить про те, що дитина на перший погляд справляє враження невтомної, увесь час перебуває в бурхливій діяльності, переважно – в русі. Якщо таку дитину змусити сидіти на місці, вона починає розхитуватися, потягуватись, рухати руками й ногами, гримасувати. Під час спілкування такі діти надзвичайно балакучі, проте, щось розповідаючи, легко втрачають думку, бувають непослідовними. Часто, не договоривши про щось одне, вони починають говорити про інше, перебиваючи співбесідника. Дитина може ставити безліч запитань, хоча до відповіді не дослухатися. Складається враження, що відповідь її не цікавить, бо встигло виникнути нове запитання. Не можуть такі діти й захопитися грою, особливо – з правилами, швидко її кидають, щоб розпочати і покинути нову. Навіть на читанні чи розповіді казок, які так люблять слухати дошкільники та молодші школярі, таких дітей можна зосередити всього на кілька хвилин. Є  у них і проблеми зі сном. Їх діже важко вчасно покласти спати. Сплять ці діти дуже неспокійно, а недоспавши, вранці важко встають.

Гіперактивна дитина  в школі

Найскладніша пора для гіперактивних дітей та їхніх батьків настає з початком шкільного навчання. Тут вимоги до поведінки дітей різко зростають: потрібно дотримуватись правил поведінки на уроці, виконувати розпорядження вчителя, керуватися певними правилами виконання завдань. Усе це вимагає достатньої довільності, саморегуляції. Тим часом саме ці якості поведінки в гіперактивних дітей ще не сформовані та формуються з великими труднощами.

Просидіти за партою цілий урок та весь час працювати, виконуючи різні завдання, гіперактивна дитина неспроможна. Тому вона стає “злісним” порушником дисципліни на уроці. Одна така дитина може дезорганізувати цілий клас, бо постійно втягує у сторонні заняття своїх сусідів, а то й схоплюється з місця, бігає, звертається до педагога із запитаннями, що не стосуються поставленого перед учнями завдання. Нездатна виконувати інструкцію педагога, вона фактично не може працювати разом із класом, а тому й мало що засвоює на уроці. Такі діти мають труднощі в навчання незалежно від рівня інтелектуального розвитку, який здебільшого буває достатнім, а часом і високим.

Стосунки з однолітками

Стосунки із ровесниками розвиваються часто досить драматично. Вони легко й невимушено знайомляться з іншими дітьми, проте тривалі дружні стосунки у них виникають нечасто через невміння встановити “зворотній зв’язок” - враховувати настрої, почуття і наміри партнера. Їхня імпульсивність заважає виконанню правил гри, а дитяче товариство цього не прощає. Виступаючи дезорганізаторами гри, такі діти стають небажаними її учасниками. Усе це відкидає дітей із гіперактивним розладом на найменш шановане місце в колективі, формує у них занижену самооцінку, спричиняє почуття меншовартості, скривдженості, що часто у відповідь викликає агресивну поведінку. 

Стосунки з дорослими

Педагоги часто не розуміють стану дитини, схильні розглядати її поведінку як хуліганську, а ті, що розуміють хворобливе походження її проблем, все-таки стикаються з великими незручностями, не знають, як зарадити напруженій ситуації. У переважній більшості випадків це негативно впливає на ставлення педагога до дитини. Часто між педагогом і гіперактивною дитиною виникає конфлікт, у який втягуються і батьки. 

Корекція  СДУГ

Корекційні заходи здійснюються у кілька етапів, починаючи з медичного обстеження. Якщо лікарем виявлені супутні стани, призначається медикаментозне лікування. В нашій країні медикаментозне втручання тільки починає застосовуватися, в той час як за кордоном практика лікування дітей з гіперактивністю є поширеною. Медикаментозне лікування завжди здійснюється в комплексі з психолого-педагогічними засобами впливу, які не можна применшувати. 

Корекція навчання та поведінки дітей із синдромом дефіциту уваги та гіперактивністю не може бути успішною без корекції їхнього дорослого оточення. Справді, такі діти дуже важкі для тих, хто з ними тривало та систематично спілкується. У батьків і педагогів швидко виникає втома й роздратування від “некерованості” дитини. Звідси збільшення окриків, зауважень, усяких дисциплінарних заходів. Найперше, що допоможе дорослим змінити свою реакцію на поведінку дитини, є розуміння об’єктивності причини, які її зумовлюють, та ненавмисності порушення дисципліни. Боротися потрібно не з дитиною, а разом з нею проти хворобливого розладу її поведінки. 

Форма навчання

Діти з гіперактивним розладом та дефіцитом уваги потребують навчання і виховання в дитячому колективі. Тому потрібно докладати всіх зусиль, щоб гіперактивна дитина утрималася в класі на засадах індивідуального підходу. У тих випадках, коли поведінка дитини надто деструктивна, а її перебування в класі малопродуктивне, може постати питання про розгляд її стану в психолого-медико-педагогічній консультації (ПМПК), на основі рекомендацій якої дитина може отримати право на індивідуальні заняття. Зміст програми, її індивідуальний обсяг залежить від інтелектуальних можливостей дитини. При цьому дуже важливо зберегти можливість для дитини бути у класному колективі хоча б на окремих уроках, залишатися членом колективу. У міру позитивних змін у поведінці й успішності навчання дитини консультація може змінити рекомендації.

Тест для батьків (Чи є СДУГ в моєї дитини)

Перша частина тесту допомагає встановити, чи часто дитина відволікається. Перевірте кожне з наступних тверджень по відношенню до вашої дитини.   

Моя дитина робить помилки із-за недбалості.  

Моїй дитині дуже важко залишатися зосередженою на домашній роботі або інших завданнях.  

Моя дитина рідко закінчує одну справу перед тим, як почати іншу. 

Навіть коли звертаються безпосередньо до неї, здається, що моя дитина не чує.   

Моє дитя неорганізоване, і навіть з моєю допомогою йому складно навчитися бути організованим.   

Моя дитина часто губить особисті речі і забуває зробити домашнє завдання.   

Моя дитина намагається уникати занять, які вимагають тривалої концентрації і великих розумових зусиль. 

Моя дитина часто забуває щось зробити, навіть коли ій постійно нагадують.   Навіть найменше відволікання заважає моїй дитині у виконанні завдання.   

Якщо ви відзначили шість або більше пунктів, можливо, у вашої дитини неуважний тип СДУ. Проте, у неї може бути СДУ, навіть якщо відмічено менше шести пунктів. 

Друга частина тесту оцінює гіперактивність і імпульсивність. Перевірте кожне з наступних тверджень по відношенню до вашої дитини.   

Інколи моя дитина поводиться як заведена ("з моторчиком").  

Моя дитина завжди здається метушливою і верткою.  

Не дивлячись на всі її старання, моїй дитині важко всидіти на місці, навіть коли від неї цього вимагають.  

Моя дитина багато говорить, навіть коли їй особливо нічого сказати. 

Моя дитина заважає в класі, тому що їй важко спокійно займатися. 

У класі або вдома моя дитина випалює відповіді на питання перш, ніж їх скінчили запитувати. 

Моїй дитині важко терпляче чекати своєї черги, і вона часто рветься вперед або відбирає іграшки у товаришів по грі. 

Інколи моя дитина здається настирливою. 

Вона постійно втручається в дії і бесіди інших людей.   

Якщо ви відзначили шість або більше пунктів, можливо, у вашої дитини гіперактивно-імпульсивний тип СДУГ. Проте, у неї може бути СДУГ, навіть якщо відмічено менше шести пунктів. 

Рекомендації батькам гіперактивної дитини

- У своїх стосунках з дитиною дотримуйтеся "позитивної моделі". Підкреслюйте її успіхи та заохочуйте її зусилля, особливо у всіх видах діяльності, які потребують концентрації уваги, навіть якщо результати далекі від досконалості. Це укріплює впевненість дитини у власних силах та підвищує її самооцінку. Заохочення бажаної поведінки може бути не лише словесним, але й матеріально відчутним: можна заохочувати дитину наклейками, вирізаними з паперу зірочками, смайликами та ін., а при нарахуванні певної їх кількості – винагороджувати. 

- Намагайтеся рідше говорити "ні" і “не можна" – краще спробуйте переключити увагу дитини. 

Розмовляйте з дитиною завжди стримано, спокійно, м'яко. 

- Давайте дитині лише одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити.

- Не давайте довгих вказівок і не читайте довгих нотацій – вона вас просто не вислухає до кінця.  

- Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.  

- Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. 

- Уникайте, по можливості, скупчення людей. Перебування в натовпі діє на таку дитину надто збуджуюче.  

- Під час ігор обмежуйте дитину одним партнером. Уникайте неспокійних, галасливих приятелів. 

- Оберігайте дитину від перевтомлення, оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання гіперактивності. 

- Неможливо і не слід пригнічувати підвищену рухову активність – направте її в потрібне русло.

 - Корисні щоденна фізична активність на свіжому повітрі, тривалі прогулянки, біг, спортивні заняття, ігри, особливо такі, що одночасно розвивають увагу (наприклад, фізичні вправи, коли ви показуєте одне, а говорите інше, і дитина повинна слідувати лише вказівкам).  

- Заохочуйте сильні сторони дитини. Допоможіть дитині стати знавцем і віртуозом в якій-небудь справі (музика, шахи та ін.), яка їй цікава і краще дається. Будь-які знання, уміння і захоплення піднімуть ії самооцінку і рейтинг в очах інших дітей. 

- Більше грайте з дитиною: через цю найближчу і зрозумілішу діяльність ви багато чому зможете її навчити.  

- Працюйте в постійному контакті з педагогом.  

- Розберіться в своїх почуттях. Ця проблема викликає в батьків зазвичай цілу гаму суперечливих почуттів: недовіру, розчарування, почуття провини, почуття несправедливості. Впоратися зі своїми емоціями - ваше перше завдання.  

- Прочитайте все, що можете дістати про ту проблему, з якою ви зіткнулися. Поговорите з фахівцями. Проблема виникла не вчора, по ній вже накопичено досить спостережень, висновків і методик. Ознайомтеся з ними і виберіть те, що найбільш підходить для вас і вашої дитини.