ІІІ етап Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів–членів МАН України

19 квітня в Києві стартував ІІІ етап Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів – членів Малої академії наук України. У столиці зібралася учнівська еліта зі всієї України виборювати звання найкращих у 64 галузях наукових знань.

Фіналістів найбільшого інтелектуального змагання України особисто привітали Прем’єр-міністр, очільники міністерств, провідні зарубіжні і вітчизняні вчені.

22 квітня для учасників Всеукраїнського конкурсу-захисту Малої академії наук України стало найвідповідальнішим.  Саме в цей день відбувся захист наукових робіт та очікування результатів. Програма конкурсу була дуже цікавою, насиченою яскравими зустрічами з видатними особистостями, мотиваційними тренінгами, майстер-класами, панувала атмосфера дружби та дитячої щирості.

Чубак Анна, учениця 10-Б класу, стала  учасником ІІІ етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт у секції  «психологія». Звичайно це велика праця і великий крок у житті.  
Хочеться побажати всім гімназистам:

-          мрійте свої мрії й невпинно працюйте над їх перетворенням у життя;

-         перетворюйте труднощі та складності життя в нові для себе можливості та ступені дорослішання, особистісного росту, придбання досвіду;

-         використовуйте всі шанси, надані життям, і досягайте успіху!

 

Спілкування з підлітком

Як правильно реагувати на грубість підлітків?

Дуже часто в підлітковому віці у дітей, у зв’язку з необхідністю відчути себе дорослими, проявляються такі риси, як грубість, неповага (скоріше, зневажливе ставлення). Часто в період становлення підліток не знає, як йому проявити свою дорослість, і знаходить найпростіший шлях – грубість, зухвалі фрази, які раніше він не міг собі дозволити. І тут батькам дуже важливо правильно відреагувати, щоб не просто накричати і “натиснути” авторитетом, а виправити ситуацію.

У першу чергу, говоріть з підлітком на рівних, не сюсюкайте і не пригнічуйте – дайте йому відчути свою важливість, значимість, щоб він не шукав інші способи для отримання цього відчуття.
Радьтеся з ним частіше в різних сімейних питаннях – не виключено, що він запропонує яке-небудь свіже рішення, та й грубити в такій ситуації немає ніякої потреби, більше того, грубість тут буде виглядати по-дитячому.
Коли ваша дитина грубить, відразу ж вкажіть їй на це, щоб вона завжди знала, що перейшла межу.
Не соромтеся роз’яснити їй, як правильно. Тільки спробуйте зробити це не у вигляді моралізаторства, а під час дружньої бесіди, ще краще – на власному прикладі. Зверніть увагу, як ви, дорослі, спілкуєтесь між собою в сім’ї. Недарма кажуть, що скільки б ми не вчили своїх дітей хорошим манерам, вони все одно будуть вести себе, як їхні батьки.
Ніколи не вступайте в суперечки. Не треба демонстративно зітхати, знизувати плечима, показувати, що ви розсерджені. Як не треба і вмовляти, перестерігати, лаятися – така тактика ніколи не спрацьовує, а тільки посилює подібну поведінку.
Як показують дослідження, діти-підлітки перестають грубити, коли бачать, що це … неефективно для залучення вашої уваги. Тому тримайтеся нейтрально, не відповідайте. Наприклад, дивіться відсторонено на що-небудь, а якщо не допомагає, закрийтеся в іншій кімнаті. Просто відмовтеся продовжувати розмову, поки син (дочка) грубить, і робіть так ЗАВЖДИ.

Важливий момент: намагайтеся поправляти дитину, якщо вона неправильно і грубо поводиться, віч-на-віч, а не в присутності інших дорослих або підлітків. Інакше можете нарватися на ще більшу грубість – пам’ятайте, що ваша дитина вже не маленька і болісно сприймає будь-яку критику на свою адресу, тим більше на людях!

Заохочуйте шанобливу, правильну поведінку якомога частіше – це найпростіший спосіб домогтися бажаного. А адже згідно з дослідженнями, батьки підлітків в більшості випадків роблять навпаки: замість того щоб звертати увагу на хороше, постійно вказують на погане. І тому як тільки ви побачите або почуєте, що ваш “грубіян” проявляє ввічливість або повагу, обов’язково похваліть його, оцініть його старання, навіть якщо не зовсім вийшло, але ви бачите, що він старався. Це йому сподобається!

Переклад з російської
Взято з: maminsait.ru

Притчі у роботі психолога

Притчі

Як обставини змінюють людей

Учень прийшов до вчителя:
– Учителю, я втомився, у мене таке важке життя, я не бачу в ньому ніякого сенсу! У мене постійно труднощі і проблеми … Я весь час пливу проти течії .. У мене просто немає більше сил !!! … Що мені робити ???
Учитель замість відповіді поставив на вогонь три однакові каструлі з водою, в одну кинув моркву, в іншу поклав яйце, а в третю насипав каву.


Через деякий час він вийняв з води моркву і яйце, і налив в чашку кави з третьої каструлі.
– Що змінилося? – Запитав він учня.
– Яйце і морква зварилися, а зерна кави розчинилися у воді. – Відповів той.
– Ні, юначе, це лише поверхневий погляд на речі.
Подивися – тверда морква, побувавши в окропі, стала м’якою. Крихке й рідке яйце стало твердим. Зовні вони не змінилися, вони лише змінили свою структуру під впливом однакових несприятливих обставин – окропу.
Теж саме відбувається і з людьми – сильні зовні можуть розклеїтися і стати слабкими, тоді як крихкі й ніжні лише затвердіють і зміцніють.
– А кава? – Запитав учень.
– О! Це найцікавіше! Кава повністю розчинилась в новому ворожому середовищі й змінила його – перетворивши окріп в чудовий ароматний напій.
Є особливі люди, які не змінюються під тиском обставин – вони самі змінюють обставини й перетворюють їх на щось нове і прекрасне, отримуючи користь і знання з будь-якої, навіть найбільш несприятливої ситуації.

 

Як реагувати на образи

Один дуже старий мудрець навчав групу учнів і наставляв на шлях істинний. Він навчав їх мудрості й бойовому мистецтву. Якось раз жорстокий і невихований воїн прийшов на заняття. Він ніколи не стримувався й часто ображав оточуючих його людей. Дуже любив провокувати людей на сварки та бійки. Цього разу він вчинив, як звичайно. Спочатку викрикнув кілька образливих фраз в адресу вчителя. І застиг в очікуванні відповідної репліки. Але мудрець просто продовжив свій урок, не звернувши жодної уваги на ці фрази. Ще раз кинув слова образи воїн. Але вчитель був незворушний і нічого не відповів, продовживши свою лекцію. Це повторювалося ще пару разів. Боєць розлютився й вийшов із зали.

Після того, як він зник з виду, учні, які весь цей час з цікавістю спостерігали за подіями, запитали:
– Учителю, чому ви не викликали його на бій? Як ви могли терпіти його образи?
Мудрець промовив:
– Уявіть, що вам дарують подарунок, а ви не приймаєте його. Скажіть, кому він у підсумку належить?
– Тій людині, котра хотіла його подарувати, – не замислюючись відповіли учні.
– Точно так само і в цій ситуації зі злістю і образами. До тих пір, поки ви не приймете їх, вони належать тому, хто їх приніс.

Мішок картоплі

Учень запитав вчителя:
– Ти такий мудрий. Ти завжди в гарному настрої, ніколи не злишся. Допоможи і мені бути таким.
Учитель погодився і попросив учня принести картоплю і прозорий пакет.
– Якщо ти на кого-небудь розсердишся і затаїш образу, – сказав учитель, – то візьми цю картоплину. З одного її боку напиши своє ім’я, з іншого ім’я людини, з якою стався конфлікт, і поклади цю картоплю в пакет.
– І це все? – Здивовано запитав учень.
– Ні, – відповів учитель. Ти повинен завжди цей мішок носити з собою. І кожного разу, коли на кого-небудь образишся, додавати в нього картоплю.
Учень погодився.
Пройшов певний час. Пакет учня поповнився ще кількома картоплинами і став уже досить важким. Його дуже незручно було носити з собою. До того ж та картопля, яку він поклав на самому початку стала псуватися. Вона покрилась слизьким гидким нальотом, деяка проросла, деяка зацвіла і стала видавати різкий неприємний запах. Учень прийшов до вчителя і сказав:
– Це вже неможливо носити з собою. По-перше пакет занадто важкий, а по-друге картопля зіпсувався. Запропонуй що-небудь інше.
Але вчитель відповів:
– Те ж саме, відбувається і в тебе в душі. Коли ти, на кого-небудь злишся, ображаєшся, то у тебе в душі з’являється важкий камінь. Просто ти це відразу не помічаєш. Потім каміння стає більшим. Вчинки перетворюються на звички, звички – в характер, який народжує смердючі пороки. І про цей вантаж дуже легко забути, адже він занадто важкий, щоб носити його постійно з собою. Я дав тобі можливість поспостерігати весь цей процес з боку. Кожен раз, коли ти вирішиш образитися або, навпаки, образити когось, подумай, чи потрібен тобі цей камінь.

Морська зірка

Йшов чоловік берегом і раптом побачив хлопчика, який піднімав щось з піску і кидав у море. Чоловік підійшов ближче і побачив, що хлопчик піднімає з піску морські зірки. Вони оточували його з усіх боків. Здавалося, на піску – мільйони морських зірок, берег був буквально усіяний ними на багато кілометрів.
– Навіщо ти кидаєш ці морські зірки у воду? – Запитав чоловік, підходячи ближче.

– Якщо вони залишаться на березі до завтрашнього ранку, коли почнеться відлив, то загинуть, – відповів хлопчик, не припиняючи свого заняття.
– Але це ж просто нерозумно! – Закричав чоловік. – Озирнись! Тут мільйони морських зірок, берег просто всіяний ними. Твої спроби нічого не змінять!
Хлопчик підняв наступну морську зірку, на мить задумався, кинув її в море і сказав:
– Ні, мої спроби змінять дуже багато … для цієї зірки!

  

Як навчити дітей бути щасливими

Одного разу йшов по дорозі старий мудрий чоловік, розглядав природу і милувався весняними яскравими фарбами. Тут він побачив чоловіка, який ніс на плечах неймовірно великий тягар. Було помітно, як у нього від такої тяжкості підкошуються ноги.
– Чому ти прирікаєш себе на такий тяжкий труд і страждання? – Запитав старець.
– Я страждаю для того, щоб мої онуки і діти були щасливими, – відповів бідолаха. – Мій прадід прирікав себе на тяжку працю заради діда, дід – заради батька, батько – заради мене, а я буду страждати заради щастя моїх дітей.
– А хтось у вашій родині був щасливим? – Поцікавився мудрий співрозмовник.
– Поки ще ні, але діти й онуки точно стануть щасливими! – Мрійливо промовив чоловік.
– На жаль, неписьменний не може навчити читати, а кріт ніколи не виховає орла! – Зітхнув старий мудрий чоловік. – Спершу потрібно навчитися самому бути щасливим, тільки тоді ти зможеш навчити щастю дітей. Це і буде твій найцінніший подарунок.

Урок метелика

Одного разу в коконі з’явилася маленька щілина. Перехожий, який випадково проходив повз, довго стояв і спостерігав, як через цю маленьку щілину намагається вибратися метелик …
Минуло багато часу, метелик ніби залишив свої зусилля, а щілина залишалася такою ж маленькою. Здавалося, метелик зробив усе що міг, і що ні на що інше в нього не було більше сил …
Тоді перехожий вирішив допомогти метелику, він узяв складаний ножик і розрізав кокон. Метелик негайно вибрався. Але його тільце було слабким і немічним, його крила були прозорими і ледь рухалися.
Чоловік продовжував спостерігати, думаючи, що ось-ось крила метелика розправляться і зміцніють і він полетить. Але такого не сталося!
Залишок життя метелик волочив по землі своє слабке тільце, свої нерозправлені крила. Він так і не зміг полетіти…
А все тому, що чоловік, бажаючи йому допомогти, не розумів того, що зусилля для виходу через вузьку щілину кокона, необхідні метелику, щоб рідина з тіла перейшла в крила і щоб метелик зміг літати. Життя змушувало метелика з труднощами залишати цю оболонку, щоб він міг рости і розвиватися.
Іноді саме зусилля необхідні нам у житті. Якби ми могли  жити, не зустрічаючись з труднощами, ми були б обділені. Ми не змогли б бути такими сильними, як зараз. Ми ніколи не змогли б літати.
Я просив сил … А життя дало мені труднощі, щоб зробити мене сильним.
Я просив мудрості … А життя дало мені проблеми для вирішення.
Я просив багатства … А життя дало мені мозок і м’язи, щоб я міг працювати.
Я просив можливість літати … А життя дало мені перешкоди, щоб я їх долав.
Я просив любові … А життя дало мені людей, яким я міг допомагати в їх проблемах.
Я просив благ … А життя дало мені можливості.
Я нічого не отримав з того, про що просив. Але я отримав все, що мені було потрібно.

Мудрость жизни

Как-то один мудрец, стоя перед своими учениками, сделал следующее. Он взял большой стеклянный сосуд и наполнил его до краев большими камнями. Проделав это он спросил учеников, полон ли сосуд. Все подтвердили что полон.

Тогда мудрец взял коробку с мелкими камушками, высыпал ее в сосуд и несколько раз легонько встряхнул его. Камушки раскатились в промежутки между большими камнями и заполнили их. После этого он снова спросил учеников полон ли сосуд теперь. Они снова подтвердили – факт, полон.

И наконец мудрец взял со стола коробку с песком и высыпал его в сосуд. Песок конечно же заполнил последние промежутки в сосуде.

«Теперь» – обратился мудрец к ученикам,- » я хотел бы, чтобы вы смогли распознать в этом сосуде свою жизнь! Крупные камни олицетворяют важные вещи в жизни: ваша семья, ваш любимый человек, ваше здоровье, ваши дети – те вещи, которые, даже не будь всего остального, все еще смогут наполнить вашу жизнь. Мелкие камушки представляют менее важные вещи, такие, как, например, ваша работа, ваша квартира, ваш дом или ваша машина. Песок символизирует жизненные мелочи, повседневную суету. Если же вы наполните ваш сосуд вначале песком, то уже не останется места для более крупных камней.

Наслаждайтесь своим кофе! 

Группа выпускников, успешных, сделавших замечательную карьеру, пришли в гости к своему старому профессору. Конечно же, вскоре разговор зашел о работе – выпускники жаловались на многочисленные трудности и жизненные проблемы. Предложив своим гостям кофе, профессор пошел на кухню и вернулся с кофейником и подносом, уставленным самыми разными чашками – фарфоровыми, стеклянными, пластиковыми, хрустальными и простыми, и дорогими, и изысканными.

Когда выпускники разобрали чашки, профессор сказал: «Если вы заметили, все дорогие чашки разобраны. Никто не выбрал чашки простые и дешевые. Желание иметь для себя только лучшее и есть источник ваших проблем. Поймите, что чашка сама по себе не делает кофе лучше. Иногда она просто дороже, а иногда даже скрывает то, что мы пьем. То, что вы действительно хотели, было – кофе, а не чашка. Но вы сознательно выбрали лучшие чашки. А затем разглядывали, кому какая чашка досталась.

А теперь подумайте: жизнь – это кофе, а работа, деньги, положение, общество – это чашки. Это всего лишь инструменты для хранения Жизни. То, какую чашку мы имеем, не определяет и не меняет качества нашей Жизни. Иногда, концентрируясь только на чашке, мы забываем насладиться вкусом самого кофе. Наслаждайтесь своим кофе!

P.S.: У самых счастливых людей нет всего лучшего. Но они извлекают все лучшее из того, что есть.

Притча про двух друзей

Как-то два друга много дней шли в пустыне.
Однажды они поспорили, и один из них сгоряча дал пощёчину другому. Его друг почувствовал боль, но ничего не сказал.
Молча он написал на песке: "Сегодня мой самый лучший друг дал мне пощёчину".
Друзья молча продолжали идти и через много дней нашли оазис, в котором они решили искупаться. Тот, который получил пощёчину едва не утонул и его друг его спас.
Когда он пришёл в себя, то высек на камне: "Сегодня мой самый лучший друг спас мне жизнь".
Тот, который дал пощёчину и спас жизнь своему другу спросил его:
- Когда я тебя обидел, ты написал на песке, а теперь ты пишешь на камне. Почему?
И друг ответил:
- Когда кто-либо нас обижает, мы должны написать это на песке, чтобы ветры могли стереть это. Но когда кто-либо делает что-либо хорошее, мы должны высечь это на камне, чтобы никакой ветер не смог бы стереть это.
Научись писать обиды на песке и высекать радости на камне. Оставь немного времени для жизни! И пусть тебе будет легко и светло...

Осень 

Однажды слепой человек сидел на ступеньках здания со шляпой возле ног и табличкой с надписью: «Я слепой, пожалуйста, помогите». Один человек проходил мимо и остановился. Он увидел инвалида, у которого было всего лишь несколько монет в шляпе. Он бросил туда пару монет, без разрешения написал новые слова на табличке, оставил ее слепому человеку и ушел. К концу дня он вернулся и увидел, что шляпа полна монет. Слепой узнал его по шагам и спросил, не он ли был тот человек, что переписал табличку. Слепой также хотел узнать, что именно он написал. Тот ответил: «Ничего такого, что было бы неправдой. Я просто написал на ней немного по-другому». Человек улыбнулся и ушел.

Новая надпись на табличке гласила: «Сейчас осень, но я не могу ее увидеть».

Источник: http://mirpozitiva.ru/pozitiv/pritchi/pritchi62.html

Притча о недоверчивом человеке 

Однажды один глупый и недоверчивый человек пришел в гости к соседу.

Хозяин провел его в дом и предложил суп, но как только тот взялся за ложку, то заметил в своей тарелке меленькую змею. Чтобы не обидеть хозяина, он все-таки съел суп, но через несколько дней он так тяжело заболел, что вынужден был идти к соседу. А тот, выслушав жалобу, приготовил лекарство в маленькой чашке, которую затем и передал этому жалобщику.

Собравшись сделать первый глоток, он вновь заметил в своей чашке маленькую змею. Но на этот раз он решил не молчать и громко сказал, что именно по этой причине он и заболел в прошлый раз.

Захохотав, хозяин указал на потолок, где висел большой лук. «В своей чашке ты видишь не змею, а отражение лука, – сказал он. – Никакой змеи нет». Недоверчивый сосед вновь взглянул на свою чашку и, конечно же, там была не змея, а простое отражение.

Он покинул дом своего соседа, так и не выпив лекарства, и был здоров уже через день. Человек обычно видит только то, что хочет увидеть.

Притча о надежде 

Четыре свечи спокойно горели и потихоньку таяли. Было так тихо, что слышалось как они разговаривают:

Первая сказала: – Я СПОКОЙСТВИЕ, к сожалению, люди не умеют меня сохранять, думаю, мне не остается ничего другого, как погаснуть! И огонек этой свечи погас.

Вторая сказала: - Я ВЕРА, к сожалению, я никому не нужна. Люди не хотят ничего слушать обо мне, поэтому нет смысла мне гореть дальше, едва она произнесла это, подул легкий ветерок и загасил свечу.

Третья свеча произнесла: – Я ЛЮБОВЬ, у меня нет больше сил гореть дальше, люди не ценят меня и не понимают, они ненавидят тех, которые их любят больше всего – своих близких. И эта свеча угасла.

Вдруг в комнату зашел ребенок и увидел 3 потухшие свечки. Испугавшись он закричал: – ЧТО ВЫ ДЕЛАЕТЕ! ВЫ ДОЛЖНЫ ГОРЕТЬ – Я БОЮСЬ ТЕМНОТЫ! Произнеся это, он заплакал.

Четвертая свеча сказала: – НЕ БОЙСЯ И НЕ ПЛАЧЬ! ПОКА Я ГОРЮ, ВСЕГДА МОЖНО ЗАЖЕЧЬ И ДРУГИЕ ТРИ СВЕЧИ: Я – НАДЕЖДА!